Хороша ілюстрація — це завжди більше, ніж просто картинка, якою б базовою вона не здавалася. Окрім технічного візуального компонента, в ній завжди є наратив, а ще багато-багато сміливості, рефлексії та рисерчу на старті.
На своєму курсі-практикумі ILLUSTRATION Антон Або пояснює, як віднайти й натренувати візуальне мислення, щоб створювати глибокі ілюстрації. Не для галочки, а з сенсом.
Поговорили зі студентами першого потоку, щоб з’ясувати, як вони прокачували свій м’яз ілюстратора на курсі та які професійні інсайти забрали з собою.
«Не шукай ідею на поверхні»
Олекса Довбуш (Дем’янюк) — 26 років — ілюстратор
Розкажи про свій бекграунд.
Я малюю, скільки себе пам’ятаю. В дитинстві перемальовував героїв з мультиків, коміксів, фільмів та ігор, потім почав цікавитись субкультурами — панк-рок, реп — і захопився стріт-артом і графіті.
У мене профільна освіта — я закінчив Львівський коледж декоративного і прикладного мистецтва. Там я вивчав академічний малюнок і художню обробку металу. І паралельно робив малюнки у стилі графіті — як хобі.
Чому вирішив піти на ILLUSTRATION?
Останні пару років я був ілюстратором у львівському холдингу емоцій !FEST — робив там багато всього, від принтів для одягу до брендингу великих фестивалів. Було цікаво, але хотілося вільного графіка, нових проєктів та клієнтів — і влітку 2019 року я звільнився. Відтоді працюю фрилансером.
На фрилансі ти весь час сам із собою, не вистачає об’єктивної та свіжої думки зі сторони. Я боявся, що в якийсь момент припиню розвиватися як ілюстратор — почну робити одне й те саме.
В Україні не так багато актуальних курсів за моїм профілем, і коли я побачив програму SKVOT з Антоном Або, вирішив йти. Я давно слідкую за Антоном як ілюстратором і засновником брендів — і було цікаво попрацювати з ним як із куратором.
Розкажи про улюблене завдання.
На курсі ми вивчали явище гіперреальності, її філософію. Пам’ятаю, як витратив робочий день (якщо не більше), щоб увійти в тему і створити ментальну карту.
Я люблю досліджувати. В роботі з клієнтом не завжди є час, щоб зануритися в тему, — буває, терміни стислі або прайс невеликий, і тоді доводиться вдаватися швидко й одразу виконувати. Тут я міг заглибитись: склав ментальну карту, отримав декілька інсайтів та на їхній основі зробив багато ескізів, ось один із них:
Для цієї роботи я використовував дзеркала як образ доповненої реальності та додав до них символи — сходи, портали. Але вони зробили ілюстрацію більш статичною та нуднуватою.
Антон прокоментував, що ідея — класна, але запропонував зробити з цими дзеркалами щось веселіше. Тоді ми вирішили використати ідею про конспірологічні змови навколо 5G, коронавірусу та рептилоїдів, що захоплюють світ:
Коментар Антона — ненав’язливий, просто як пропозиція, — додав плюсів роботі. Як на мене, вона вийшла доволі живою та бадьорою.
Головні takeaways курсу.
Не шукай ідею на поверхні. Антон часто казав, що треба пропрацювати ідею, наділити її символізмом, метафорами. Не вестися на перший варіант, який спав на думку, яким би геніальним він не здавався (це мозок видає просте рішення, щоб не виснажуватись). Важливо копати глибше й те, що накопаєш, показувати максимально зрозуміло для людей, використовуючи візуальні прийоми.
Історія вирішує. Було цікаво попрацювати з наративом, історією, візуалізуючи трохи абсурдні вірші Едварда Ліра. Мені подобаються комікси, особливо андеграундних авторів, — і на курсі я спробував себе в цьому форматі.
Анімація може бути нескладною. Мені завжди подобалась анімація, але не доходили руки її вивчити. Антон показав, що це досить просто в технічному плані та може цікаво виглядати.
Розвиватися — the must. Якщо займаєшся ілюстрацією, не можна стояти на місці — треба колаборуватися, брати щось актуальне та відображати це за допомогою візуальної мови.
Ілюстрація може бути різною. Антон згадував багатьох авторів, яких він цінує, — вони популярні та водночас дуже різні. Мене найбільше вразили JoooHeee Yooon і Катя Дорохіна. Вони — приклад того, що не обов’язково гнатися за трендами — важливо знайти свій стиль, нішу, настрій у своїх роботах. Це додало мені мотивації рухатись далі, шукати себе та свою авдиторію.
Що в тобі чи у твоїй роботі змінилося після курсу?
У мене за плечима академічна освіта й декілька років роботи ілюстратором, і в першу чергу курс допоміг мені освіжити голову. Тим, хто вже у професії, корисно струсити знання.
З практичного — всі завдання на курсі були дуже крутими, і готові роботи добре лягали в моє портфоліо. Я додав туди ілюстрації, яких мені не вистачало.
На курсі мій принт обрав один із реальних замовників — бренд шкарпеток Sammy Icon, який я давно люблю та купую. Серію з цим малюнком ще не випустили й показати його я поки що не можу, але пишаюсь тим, що вони взяли мою роботу. Корисно мати такого клієнта в портфоліо.
Ще Антон покликав мене на проєкт для Don't Take Fake Magazine — вони роблять подкаст із PrivatBank, і я підготував для них кавер:
«Якщо просто добре робиш свою роботу, є ризик застрягти в зоні комфорту».
Андріус Мацикас — 41 рік — брендинг-дизайнер
Розкажи про свій бекграунд.
У мене своя студія у сфері брендингу зі спеціалізацією в маркетингу та графічному дизайні.
Майже 12 років я працював із маркетингом у міжнародній компанії. Але зрозумів, що хочу займатися дизайном, — і почав з нуля. У мене був хороший досвід у рекламі, але інструментами візуальної комунікації я не володів. Пішов вчитися, отримав бакалавра у графічному дизайні та почав будувати свою студію в Литві.
Я наймав найбільш здібних студентів університету, де вчився сам. Моя дизайн-студія органічно зростала — через п’ять років там було вже шестеро сильних дизайнерів і дуже багато клієнтів. Але в якийсь момент я відчув, що займаюсь не дизайном, а адмініструванням бізнесу та кризовим менеджментом. Це був точно не той напрямок, в якому я хотів рухатись.
Я потиснув усім руку і сказав: «Друзі, я їду на рік на Балі зі своєю родиною, щоб все перепридумати». За цей рік я зрозумів, що треба повернутися до того, з чого почав, — до графічного дизайну. Приїхав додому — і почав робити все соло.
Чому вирішив піти на ILLUSTRATION?
Коли я став працювати один, доволі швидко зрозумів, що моє слабке місце — ілюстрація. Мені не вистачало впевненості в малюванні рукою. На карантині якраз з’явився вільний час, і я вирішив цього повчитися.
Рішення йти до Антона було суто інтуїтивним. Оскільки я сам працюю з візуальною комунікацією, мені досить просто оцінити почерк художника. Те, що я побачив у Антона, було off-stream. Він здався мені експериментальним, свіжим і не попсовим (і я не помилився). У таких людей і треба навчатися — вони можуть запропонувати щось нове.
Розкажи про улюблене завдання.
Мені сподобалось розкадрування за принципом коміксу на основі вірша. Ілюстрація — це статика, а розкадрування дає можливість її розкрутити й показати динаміку, залишаючись у статичному форматі:
Це дуже старий метод, але він нечасто використовується. Сила коміксу в тому, що він допомагає художнику розповісти історію — однією лише ілюстрацією це буває дуже важко зробити.
Я використав формат коміксів і в завданні на тему гіперреальності, ще до вірша. Антон згадав, що можна зробити комікс інструментом у цьому завданні, і я це підхопив:
Головні takeaways курсу.
Потрібно постійно вчитися. Принаймні раз на пів року брати інтенсивний формат і заглиблюватися в тему, в якій працюєш.
Якщо на це немає часу й ти просто добре робиш свою роботу, є ризик застрягти в зоні комфорту. Так можна відкотитися назад — по інсайтах, баченню. Але під час навчання у тебе з’являється вектор — знаєш, куди рухатись, які можливості використовувати. Для мене це було суттю навчання.
Лайфхаків від Антона було багато. Але це вже технічні деталі.
Що в тобі чи у твоїй роботі змінилося після курсу?
Сам курс був дуже інтенсивним. Звісно, ти сам вирішуєш, скільки часу виділятимеш для навчання, але програма орієнтована на максимальну віддачу. Антон був доступний майже цілодобово — звісно, о 12 ночі я не писав, але якщо закінчував завдання о дев’ятій вечора, зазвичай Антон давав фідбек протягом пів години.
На карантині у мене не було конфлікту пріоритетів, і я кожного дня дві-три години працював саме зі SKVOT — повільно, без поспіху. Можливо, навіть робив якісь екстраречі. Ми ж розуміємо, що працюємо для себе, а не для SKVOT, викладача або оцінки. Оцінка — приємно, але головне — фідбек і нова навичка, нова користь.
Після курсу я почав більше застосовувати методи, яких навчився. За два дні після закінчення курсу прийшла задача від клієнта — і я одразу почав робити все рукою, почувався вільніше.
У деяких сферах я вже почувався дуже впевнено, але вони мені вже набридали. Можливість повернутися до роботи рукою дала більше свободи. Навіть з естетичного боку ілюстрації стали краще. Тепер, якщо можна малювати від руки, так і роблю.