Тема, що вважати омажем, а що — плагіатом, є вічною та складною. Проте відповідь на запитання, чи потрібно позначати креатора контенту, якщо використовуєш його free of charge, — однозначна. Звісно, потрібно.
Нещодавно естонський репер Томмі Кеш порушив це правило, використавши у своєму інстаграм-дописі креатив Діммі Табурця — українського художника, який робив колаби з Balenciaga, Diesel, Sintezia та A Better Feeling. Без зазначення автора та без виплати гонорару. Діммі з'ясував це випадково — і за декілька днів описав ситуацію в дописі.
Конфлікт уже владнали. Але найцікавіше — це висновки. Поговорили з Діммі про них, а ще про те:
- — чому кожному креатору доведеться пережити обман
- — скільки коштує креатив для брендів
- — чому сім'я Кардаш'ян — символ сьогодення
- — як інстаграм заважає мистецтву
Ситуація з Томмі Кешем дуже неприємна. Що ти відчув, коли побачив допис із фото за твоєю ідеєю — але без тега на твій акаунт?
Я був дуже здивований. Боже, чого вартувало поставити на мене позначку? Я одразу перевірив сторінку людини, яка зробила це фото (я його знав, це постійний фотограф Томмі), — і він теж мене не позначив. Стало зрозуміло, що на мене просто забили.
Тоді я розповів про ситуацію у сторіз. У реакціях мене почали запитувати, чи я не хочу написати про це допис. І я зрозумів, що мені реально його варто написати. Можливо, так всесвіт дав знак: треба відстоювати себе та свої ідеї.
Здається, Томмі розумів, що ти все побачиш, і захотів просто навести шуму. Чи думаєш, він реально пошкодував грошей і сподівався, що пронесе?
Навести шуму? А сенс? Я відштовхуюсь насамперед від того, що він мені написав після публікації мого допису. Пояснення у нього було трохи дитяче: «Вибач, будь ласка, я був надто зайнятий і не тегнув тебе. Купа справ». Зробити допис — не зайнятий, а тегнути автора одразу — зайнятий. Дуже дивна відмовка.
Я сказав Томмі, що ситуація розрослася. Мені в приватні писало багато людей, які також мали проблеми в роботі з ним, й естонські ЗМІ хочуть висвітлити цю ситуацію. Томмі відповів, що для нього це не проблема. Але одразу запитав, чи можу я написати всім, що we are cool (типу ми все залагодили), — «зробити спростування до допису». Я відповів: «Спростування чого? Правди? Спростуванням будуть твої слова, що автор я». І ось з'являється сторіз (типу сорі) і в підписі до цього допису вказується, що ідея фото — моя.
Ось чим закінчилася вся ця метушня.
Думаю, він недооцінив мене — не думав, що я справді можу відкрито заявити про ситуацію.
Фактично Томмі інших людей також кидав (мені в приватні писали люди, у яких були з ним схожі історії), але розголосу цьому ніхто не надавав. Ось він і подумав, мабуть, що й цього разу все зійде нанівець — чого ж там.
Він тобі заплатив?
Ні. Говорити про гроші я не став — зрозумів, що це марно (з огляду на те, що до цього він не хотів платити). Я сказав, що вибачень та позначки мені достатньо.
Сказати, що засмучений цим конфліктом — можливо, трохи. Але я був би супер засмучений, якби промовчав. А так люди побачили правду, і в цьому є якийсь плюс.
Чого тебе навчив цей випадок?
Коли ведеш ділові переговори, важливо проговорювати та фіксувати деталі (максимально всі, і краще письмово). До цього я співпрацював з Balenciaga, Diesel і ми підписували контракти. Я знав, що роблю і що отримую. А тут довірився людині і програв. На довірі далеко не заїдеш.
Думаєш, реально захиститися від обману на старті?
Мені здається, це одне із випробувань, які проходить кожен молодий креативник. Кожен має, мав або матиме такий досвід — його треба пережити. Хтось іде далі, а хтось здається. Можливо, це навіть показник того, наскільки ти стійкий.
Це вперше, коли з тобою так обійшлися?
Бувають конфліктні рішення. Наприклад, я не зазначив суму відразу, потім сказав — а люди виявилися не готовими стільки переказати. Але там хоча б тегали, репостили. А щоб так, як у цьому випадку, — вперше, так.
Скільки нормально просити за креатив для бренда?
Це складне запитання. Креатив — це таке широке поняття. Можна якимось незвичним чином покласти олівець на стіл та сказати, що це креативно. Ну і від бренда залежить, певна річ. Тож усе, що я скажу далі, — приблизні орієнтири.
Найімовірніше, варто відштовхуватися від того, якого рівня ти досяг і що може дозволити собі бренд. Загалом від $200 — нормально. Але, звичайно, цей орієнтир для людей, які вже щось роблять. Креатору, який взагалі не має проєктів, краще починати з меншої суми — щоби набратися досвіду.
До речі, в цьому й проблема: щоб отримати проєкт, молоді креативники беруться за роботу, не обговоривши всі фінансові питання, — вірять на слово. А потім, коли трапляється неприємна ситуація, думають: «Ну чому я це не проговорив?».
Який вигляд має «колаба здорового бренда»?
Тут все залежить від бренда, звичайно. Окрім договору, є ще такі пункти:
Постійна комунікація. На імейли відповідають упродовж години, питання не ігнорують.
Командна робота. Навіть щоб обговорити маленьку фотографію, ми з брендами робили відеодзвінок у фейстаймі — і на зустрічі був стиліст, керівник із контенту, координатор. Усе обговорювалося колективно.
Роботи Діммі для Balenciaga (ліворуч) та Diesel (праворуч)
І ще один момент, який не стосується організації: креатору важливо бути впевненим у собі — це одразу відчувається. Коли створюєш щось для великих людей, потрібно знати, що реально можеш зробити для них найкраще. Але не вихваляти себе — залишатися скромним.
З ким би тобі хотілося заколабитися?
Аж мрію зробити щось прикольне з Кардаш'янами. Мені здається, вони відображають наш світ саме таким, яким він є зараз, — з усією його показушністю.
Правду кажучи, не загадую, з ким може бути колаба. Просто продовжую працювати, сподіваючись на те, що більше брендів помічатимуть те, що я роблю, — і я зможу їм якось допомогти.
У тебе стільки іронії до себе та людини взагалі. Скажи, під чиїм впливом сформувалося це?
Я не маю пояснення — я просто так бачу світ. Мені щось спадає на думку — і хочеться одразу це реалізувати.
З останніх ідей — перетворити себе на диявола. Щоб опустити його культ до рівня землі та показати, що насправді вся наша рутина — це і є диявольська метушня.
Я просто купив спеціальну червону фарбу, попросив подружку, щоб вона мене пофарбувала, і влаштував таку зйомку. Якщо змусить людей посміхнутися, то круто. А якщо ні, то ні. Хочу зробити — і роблю.
Хто для тебе — бенчмарки в індустрії?
З людей, котрі вже не живуть, — каталонські художники Сальвадор Далі та Пабло Пікассо. Ще Енді Ворхол та й попарт загалом.
Мене більше надихають мертві люди («мертві душі»), бо вже можна проаналізувати їхній шлях — зрозуміти, який внесок вони зробили, почерпнути щось собі.
Важко сказати, хто з живих подобається (просто тому, що вони ще не висловили все). Але взагалі мене надихає Дем'єн Герст — подобаються його сюрреалістичні роботи. Бенксі теж — він уже частина історії. Але знову-таки, поки мене більше вражають мертві люди.
У твоїх роботах багато провокації. А що для тебе — too much? Щоб аж аглі-аглі?
Мені здається, в рамках мистецтва не буває якоїсь суперпотворності. Якщо ти не глузуєш з каліцтва чи смерті, все допустимо. Мистецтво — про нас, про людей. А ми такі, які є.
Але доводиться підлаштовувати арт під цензуру. Після допису про Томмі Кеша Instagram заблочив інший мій допис, де була дівчина з оголеними грудьми, — соски я замазав, але це не врятувало.
Я вважаю, що це велика проблема — фактично, не можна виразити себе настільки, наскільки хотілося б.
Зараз багато говорять про антидизайн, роблять антидизайн — і ти, схоже, також. Яка у тебе формула антидизайну?
Це мій секрет — нікому її не скажу (сміється). А взагалі — пробувати створити божевільне під виглядом нормального.