Інтервʼю: Незалежний арткреатор Дімми Табурець | SKVOT
Skvot Mag

Діммі Табурець: «У рамках мистецтва не буває суперпотворності»

Незалежний арткреатор — про конфлікт із Томмі Кешем, вартість креативу та диявольську суєту.

Діммі Табурець: «У рамках мистецтва не буває суперпотворності»
card-photo

Ханна Руденко

ex-Головна редакторка Skvot Mag

14 січня, 2022 Реклама та PR Стаття

Тема, що вважати омажем, а що — плагіатом, є вічною та складною. Проте відповідь на запитання, чи потрібно позначати креатора контенту, якщо використовуєш його free of charge, — однозначна. Звісно, потрібно.

Нещодавно естонський репер Томмі Кеш порушив це правило, використавши у своєму інстаграм-дописі креатив Діммі Табурця — українського художника, який робив колаби з Balenciaga, Diesel, Sintezia та A Better Feeling. Без зазначення автора та без виплати гонорару. Діммі з'ясував це випадково — і за декілька днів описав ситуацію в дописі.

Конфлікт уже владнали. Але найцікавіше — це висновки. Поговорили з Діммі про них, а ще про те:

Ситуація з Томмі Кешем дуже неприємна. Що ти відчув, коли побачив допис із фото за твоєю ідеєю — але без тега на твій акаунт?

Я був дуже здивований. Боже, чого вартувало поставити на мене позначку? Я одразу перевірив сторінку людини, яка зробила це фото (я його знав, це постійний фотограф Томмі), — і він теж мене не позначив. Стало зрозуміло, що на мене просто забили.

Тоді я розповів про ситуацію у сторіз. У реакціях мене почали запитувати, чи я не хочу написати про це допис. І я зрозумів, що мені реально його варто написати. Можливо, так всесвіт дав знак: треба відстоювати себе та свої ідеї.

 

Здається, Томмі розумів, що ти все побачиш, і захотів просто навести шуму. Чи думаєш, він реально пошкодував грошей і сподівався, що пронесе?

Навести шуму? А сенс? Я відштовхуюсь насамперед від того, що він мені написав після публікації мого допису. Пояснення у нього було трохи дитяче: «Вибач, будь ласка, я був надто зайнятий і не тегнув тебе. Купа справ». Зробити допис — не зайнятий, а тегнути автора одразу — зайнятий. Дуже дивна відмовка.

Я сказав Томмі, що ситуація розрослася. Мені в приватні писало багато людей, які також мали проблеми в роботі з ним, й естонські ЗМІ хочуть висвітлити цю ситуацію. Томмі відповів, що для нього це не проблема. Але одразу запитав, чи можу я написати всім, що we are cool (типу ми все залагодили), — «зробити спростування до допису». Я відповів: «Спростування чого? Правди? Спростуванням будуть твої слова, що автор я». І ось з'являється сторіз (типу сорі) і в підписі до цього допису вказується, що ідея фото — моя.

Ось чим закінчилася вся ця метушня.

Думаю, він недооцінив мене — не думав, що я справді можу відкрито заявити про ситуацію. 

Фактично Томмі інших людей також кидав (мені в приватні писали люди, у яких були з ним схожі історії), але розголосу цьому ніхто не надавав. Ось він і подумав, мабуть, що й цього разу все зійде нанівець — чого ж там.

Він тобі заплатив?

Ні. Говорити про гроші я не став — зрозумів, що це марно (з огляду на те, що до цього він не хотів платити). Я сказав, що вибачень та позначки мені достатньо.

Сказати, що засмучений цим конфліктом — можливо, трохи. Але я був би супер засмучений, якби промовчав. А так люди побачили правду, і в цьому є якийсь плюс.

Чого тебе навчив цей випадок?

Коли ведеш ділові переговори, важливо проговорювати та фіксувати деталі (максимально всі, і краще письмово). До цього я співпрацював з Balenciaga, Diesel і ми підписували контракти. Я знав, що роблю і що отримую. А тут довірився людині і програв. На довірі далеко не заїдеш.

Думаєш, реально захиститися від обману на старті?

Мені здається, це одне із випробувань, які проходить кожен молодий креативник. Кожен має, мав або матиме такий досвід — його треба пережити. Хтось іде далі, а хтось здається. Можливо, це навіть показник того, наскільки ти стійкий.

 

Це вперше, коли з тобою так обійшлися?

Бувають конфліктні рішення. Наприклад, я не зазначив суму відразу, потім сказав — а люди виявилися не готовими стільки переказати. Але там хоча б тегали, репостили. А щоб так, як у цьому випадку, — вперше, так.

Скільки нормально просити за креатив для бренда?

Це складне запитання. Креатив — це таке широке поняття. Можна якимось незвичним чином покласти олівець на стіл та сказати, що це креативно. Ну і від бренда залежить, певна річ. Тож усе, що я скажу далі, — приблизні орієнтири.

Найімовірніше, варто відштовхуватися від того, якого рівня ти досяг і що може дозволити собі бренд. Загалом від $200 — нормально. Але, звичайно, цей орієнтир для людей, які вже щось роблять. Креатору, який взагалі не має проєктів, краще починати з меншої суми — щоби набратися досвіду.

До речі, в цьому й проблема: щоб отримати проєкт, молоді креативники беруться за роботу, не обговоривши всі фінансові питання, — вірять на слово. А потім, коли трапляється неприємна ситуація, думають: «Ну чому я це не проговорив?».

Який вигляд має «колаба здорового бренда»?

Тут все залежить від бренда, звичайно. Окрім договору, є ще такі пункти:

Постійна комунікація. На імейли відповідають упродовж години, питання не ігнорують.

Командна робота. Навіть щоб обговорити маленьку фотографію, ми з брендами робили відеодзвінок у фейстаймі — і на зустрічі був стиліст, керівник із контенту, координатор. Усе обговорювалося колективно.

Роботи Діммі для Balenciaga (ліворуч) та Diesel (праворуч)

І ще один момент, який не стосується організації: креатору важливо бути впевненим у собі — це одразу відчувається. Коли створюєш щось для великих людей, потрібно знати, що реально можеш зробити для них найкраще. Але не вихваляти себе — залишатися скромним.

З ким би тобі хотілося заколабитися?

Аж мрію зробити щось прикольне з Кардаш'янами. Мені здається, вони відображають наш світ саме таким, яким він є зараз, — з усією його показушністю.

Правду кажучи, не загадую, з ким може бути колаба. Просто продовжую працювати, сподіваючись на те, що більше брендів помічатимуть те, що я роблю, — і я зможу їм якось допомогти.

У тебе стільки іронії до себе та людини взагалі. Скажи, під чиїм впливом сформувалося це?

Я не маю пояснення — я просто так бачу світ. Мені щось спадає на думку — і хочеться одразу це реалізувати.

З останніх ідей — перетворити себе на диявола. Щоб опустити його культ до рівня землі та показати, що насправді вся наша рутина — це і є диявольська метушня.

Я просто купив спеціальну червону фарбу, попросив подружку, щоб вона мене пофарбувала, і влаштував таку зйомку. Якщо змусить людей посміхнутися, то круто. А якщо ні, то ні. Хочу зробити — і роблю.

Хто для тебе — бенчмарки в індустрії?

З людей, котрі вже не живуть, — каталонські художники Сальвадор Далі та Пабло Пікассо. Ще Енді Ворхол та й попарт загалом.

Мене більше надихають мертві люди («мертві душі»), бо вже можна проаналізувати їхній шлях — зрозуміти, який внесок вони зробили, почерпнути щось собі.

Важко сказати, хто з живих подобається (просто тому, що вони ще не висловили все). Але взагалі мене надихає Дем'єн Герст — подобаються його сюрреалістичні роботи. Бенксі теж — він уже частина історії. Але знову-таки, поки мене більше вражають мертві люди.

У твоїх роботах багато провокації. А що для тебе — too much? Щоб аж аглі-аглі?

Мені здається, в рамках мистецтва не буває якоїсь суперпотворності. Якщо ти не глузуєш з каліцтва чи смерті, все допустимо. Мистецтво — про нас, про людей. А ми такі, які є.

Але доводиться підлаштовувати арт під цензуру. Після допису про Томмі Кеша Instagram заблочив інший мій допис, де була дівчина з оголеними грудьми, — соски я замазав, але це не врятувало.

Я вважаю, що це велика проблема — фактично, не можна виразити себе настільки, наскільки хотілося б.

Зараз багато говорять про антидизайн, роблять антидизайн — і ти, схоже, також. Яка у тебе формула антидизайну?

Це мій секрет — нікому її не скажу (сміється). А взагалі — пробувати створити божевільне під виглядом нормального.