Skvot

Mag

Skvot Mag
Курси за темою:

Як комерційному фотографу вижити в кризу

Як переключитися на ретушування, де шукати іноземних замовників та чому не варто припиняти свій професійний розвиток.
card-photo
card-photo
Міша
Чубун

Фотограф

30 серпня, 2022 / Фото / Стаття

Один з креативних ринків, який зазнав найбільшого удару після початку повномасштабної війни в Україні, — це сфера комерційної фотографії. Запити від Іноземних клієнтів у українських продакшенів майже немає, і роботи вдома стало обмаль. 

Як в цій ситуації фотографу врятувати свою карʼєру, пояснює Міша Чубун. Вже 7+ років він займається фотографією, ретушуванням, артдиректорством та продюсуванням зйомок — серед його клієнтів Puma, G-Star Raw, C.P. Company, Zara, SKVOT, Luncheon magazine, Financial Times, Kinfolk. Зараз головний його фокус — на ретушуванні, бо це саме те джерело, яке приносить доходи. 

Міша розповідає, які кроки треба зробити фотографу, щоб знайти новий дотичний фокус, шукати іноземних клієнтів та їх утримати.

Крок 1. Прийняти, що ринок змінився

Розширення на міжнародний ринок — це логічний процес розвитку майже в будь-якій сфері (і особливо коли ти займаєшся фотографією). Зазвичай через кілька років роботи дотичні до фотографії спеціалісти переїжджають в іншу країну — працювати за контрактами, створювати проєкти, розвиватися в нових умовах. 

В українських фотографів тут був окремий формат: завдяки інтеграції зі світовими продакшенами — до повномасштабного вторгнення росії — ми мали змогу працювати з іноземними замовниками, не покидаючи країну. І це був win-win-win:

  • іноземні компанії отримували продукт дешевше, ніж в себе
  • — наші продакшени організовували проєкти з великими бюджетами
  • наші фотографи могли розвиватися та отримувати гонорари вище середніх в Україні 
  •  

Так я працював останні роки: майже половина моїх зйомок вже була для іноземців, і я навіть не шукав нових каналів співпраці з іноземними проєктами. 

Після 24 лютого все змінилося: іноземні компанії нічого в нас не знімають, українські — економлять гроші. Рекламна фотографія як жанр практично зникла в Україні. Тож, в середині весни, сидячи в підвалі під час повітряної тривоги, я наважився думати про майбутнє — про роботу. 

І зрозумів одну просту річ: треба шукати нову роботу — і орієнтуватися на нові проєкти за кордоном.

 

Крок 2. Зрозуміти, чим розширити професійне поле

Перебуваючи в Україні, працювати фотографом у Європі чи десь-інде  — неможливо. Тож треба було знайти щось дистанційно. Але чи не єдиною сферою, в якій я міг працювати на високому професійному рівні, була фотографія. Тож треба було це поєднати — знайти сферу, дотичну до фото, в якій можна було б працювати виключно онлайн. 

В моєму випадку це була лише ретуш. Але загалом є й інші сфери, в яких може реалізуватися фотограф через додаткові навички. Наприклад:

  • — якщо володієш DaVinci та Premiere Pro, ще можна робити колірну корекцію (по суті — фарбувати) або монтувати відео
  • — якщо знаєш Illustrator, можна піти у створення графічного дизайну (від простих стікерів до презентацій)
  •  

Мені пощастило — я знаю Photoshop на високому рівні. Але я вже багато років майже не займався постпродакшеном фото ні для кого, окрім себе. І — що найголовніше — я взагалі не знав, як шукати таку роботу

Крок 3. Вийти на різні майданчики

У мене були деякі контакти з індустрії, я комусь із них писав, але зараз цього було замало — треба було масштабувати свої пошуки. Я вирішив вийти на відкриті майданчики: 

#1. Лінкедин. Спочатку я зареєструвався там та моніторив пропозиції віддаленої роботи на цьому майданчику. Я розраховував, що цей мій профіль буде основним у моїх пошуках.

#2. Біржі фрилансу і job-канали в ТГ. Я зареєструвався і там, проте пропозицій було мало і майже всі вони були не дуже професійними та низько оплачувалися (було очевидно, що з ними я не зароблю — а якщо вже займатися ретушуванням, яке я не дуже люблю, то за нормальні гонорари).

#3. The Dots. В мене вже був акаунт на цій британській біржі, тож я вирішив туди повернутися — тим більше, що вони якраз анонсували канал, де допомагали українцям знайти роботу.

На практиці ці три канали не дали мені результату. Найефективнішим виявився наступний майданчик та пряма комунікація через нього:

#4. Інстаграм. Як на мене, це найкращий майданчик для тих, хто займається візуальною роботою. На початку кар’єри я знаходив свої перші зйомки саме завдяки йому, але потім закинув. 

Тепер я повернувся до інсти та: 

Пропонував пряму співпрацю фотографам, на яких був підписаний та чиї роботи мені подобалися. Писав їм щось типу «Привіт, я Міша — фотограф та ретушер з України, зараз шукаю роботу з постпродакшену. Якщо тобі цікаво, давай працювати разом».

Знаходив постпродакшн-студії та надсилав їм запити на пошту. Текст запитів був десь таким самим, як і до соло-фотографів, — але, звісно, з урахуванням контексту.

Додав найкращі роботи на сторінку — в мене вже було там сформоване портфоліо з фотографії, саме його я використовував і як портфоліо з ретуші.

Звісно, гарно побудовані контакти та кількість підписників не роблять з тебе класного спеціаліста — але дуже допомагають розвитку, отриманню цікавих проєктів та зароблянню грошей. 

Крок 4. Зрозуміти контекст

На початку майже щодня, зранку і ввечері, я відписував десятки листів HR-ам різних компаній, чиї вакансії бачив. Я знав, що матиму результат, але на той момент отримував лише відмови. 

Думаю, що серед причин цього були два головних бар'єри:

#1. Дозвіл на роботу. Одного дня я отримав запрошення на співбесіду в одну велику німецьку студію — але вже через день вони надіслали мені новий лист: «На жаль, не можемо запропонувати вам роботу, бо ви — не резидент Євросоюзу». Здається, че очевидно. Але тоді я навіть не подумав, що для офіційного працевлаштування потрібен дозвіл на роботу в тій країні, звідки є компанія.

#2. Різні етапи зацікавленості. Багато фотографів, студій та агенцій мені відповідали — проте більшість із них максимум писали компліменти щодо мого портфоліо, але роботу не пропонували. Скоріш за все, я був їм цікавий — але як кандидат на можливу співпрацю в майбутньому, а не прямо зараз. Дуже часто у фотографів та агенцій вже є сформована команда, з якою їм комфортно працювати. І нових вони не шукають.

У будь-якому випадку не треба соромитися писати фотографам та студіям у соцмережах та на пошту — але варто робити це лише тоді, коли є що запропонувати. І, звісно, будь готовий до ігнору та відмов. Без них ніяк.

Крок 5. Вийти на постійну співпрацю

Попри всі труднощі, через 3 місяці пошуків я почав працювати зі своїм першим замовником — постпродакшн-студією Maison Moiré

Цей шлях був таким: я написав їм на пошту, доклавши CV, портфоліо (лінк на інсту) та сказав, що хотів би з ними працювати → через декілька днів вони відповіли → наступного тижня ми стартували. З ними я працюю під NDA, усі наші проєкти залишаються під їхнім авторством, і я не можу використовувати їх у своєму портфоліо.

Згодом додалися й інші. Спочатку — постпродакшн-студія Purple Martin. З ними я законектився завдяки фотографу, якому написав в інстаграмі. Він порадив звернутися до його агента на пошту, я написав — і згодом ми почали співпрацю. Потім, окремо від агенцій, за останні місяці я працював з фотографами Маркусом Купером, Аріанною Лаго, Хадаром Пітчоном та Бретом Ллойдом. З усіма ними я познайомився через інстаграм.

Крок 6. Розвивати навички та додавати фокус

Щоб утримуватися в тому, що вже є, і знаходити нових крутих клієнтів, недостатньо просто працювати. Зараз скажу очевидні, але від того не менш важливі речі:

#1. Створюй якісне портфоліо — це найважливіший показник твоєї роботи. Не треба показувати все що є — лише найкраще і те, що подобається тобі. Скоріше за все, класний бренд до тебе не звернеться, якщо ти не матимеш чогось якісного та схожого на те, що йому потрібно. 

#2. Розвивай професійні скіли. Якщо ти займаєшся фотографією, то — крім роботи з камерою та світлом — необхідно опанувати хоча б Photoshop. Також корисним буде Capture One (Lightroom зручний для пакетної корекції кольору, але не для професійної ретуші). Не варто нехтувати можливостями профільних софтів.

#3. Оптимізуйся. Чим менше часу витрачаєш на рутинні задачі, тим щасливіше життя. Якщо нема кому делегувати нецікаві процеси, необхідно зробити їх максимально простим, ефективним та швидким чином. Наприклад, в ретушуванні з цим допомагає розуміння логіки процесів та інструментів — і hotkeys. Це дозволяє робити кілька проєктів паралельно.

#4. Вчи англійську. Звісно, з клієнтами треба спілкуватися англійською. Але якщо володієш нею на базовому рівні, не можеш так само легко жартувати або пропонувати нестандартні ідеї, як рідною, — і це ускладнює спілкування. Тож я б радив якомога активніше опановувати англійську (через нові серіали, пісні, чати), це дасть більше свободи.

Поділитися матеріалом