Філософські теми здаються чимось відірваним від реальності, втім, багато наших day-to-day принципів колись сформулювали філософи.
Так, мислителям Просвітництва належить ідея цінності людини самої по собі та її права на життя, на свободу пересування, слова та зібрань. А слова «матеріаліст» та «ідеаліст» — не просто характеристика людини, вони описують два ключові напрями філософії.
Філософія — настільки жива штука, що її можна прикладати до чого завгодно. Наприклад, до творчого процесу. Розповідаємо, як філософські ідеї Епікура, Декарта, К’єркегора та інших спрощують життя креаторів.
Епікурейці: установки із задоволення
Епікур жив у IV–III столітті до нашої ери. За переказами, він був доволі хворобливою людиною, рідко виходив із дому і головними благами вважав задоволення життям та звільнення від страждань.
Один із послідовників філософського вчення Епікура — Філодем — сформулював основні принципи епікурейства так:
- Не бійся богів
- Не тривожся через смерть
- Добро легко досягається
- Зло легко витримати
Епікуреїзм припускає, що треба робити те, від чого отримуєш задоволення, — а те, що не приносить радості, робити немає сенсу. При цьому світ варто приймати таким, яким він є: недосконалим і не завжди розумним. Одна людина не може його змінити, і витрачати час, хвилюючись через неможливе, не варто.
Епікурейці вважали, що обмеження дозволяють насолоджуватися простими речами. Якщо багатство тобі недоступне, ти вчишся отримувати більше задоволення від чогось базового — і твоє життя щасливіше, ніж у того, кому доступне все.
Як використовувати
#1. Дій за відчуттями: якщо щось тебе не запалює, не витрачай на цей час — зосередься на тому, що по-справжньому драйвить.
#2. Не хвилюйся через те, на що не можеш вплинути, — не думай про смерть, свого директора чи пандемію. Страх паралізує та відволікає від мети.
#3. Став себе на перше місце: твої інтереси знаєш і можеш задовольнити тільки ти. Якщо ти радієш з того, що робиш, усім навколо також буде краще.
Лао Цзи: вчення про недіяння
Давньокитайський філософ VI-V століття до н.е. Лао Цзи — автор трактату «Дао Де Цзін» (Книга Шляху та гідності»), даоського вчення про будову світу. «Дао» можна перекласти як «шлях», а «Де» — універсальна життєва енергія, що задає напрямок цього шляху.
Ідеал Лао Цзи — самітник, який долає пристрасті і бажання, щоб осягнути Дао і стати досконалим: «Досконалорозумний, роблячи справи, віддає перевагу недіянню».
Лао Цзи бачить гармонію у протиріччях: світ складається з протилежних початків, які постійно перебувають у русі. У цьому русі й створюється життя. Правильно діяти у світі допомагає недіяння (у–вей) — але це не бездіяльність, а споглядальний підхід до діяльності.
Як використовувати
#1. Не берися за багато справ одночасно — розставляй пріоритети, фокусуйся на головному.
#2. Делегуй — якщо із задачею добре впорається хтось інший, передай її.
#3. Не намагайся контролювати все — іноді варто відійти та спостерігати за процесом.
#4. Приділяй час стратегічному плануванню, щоб чітко розуміти, куди йдеш.
Декарт: метод радикального сумніву
Рене Декарт жив у першій половині XVII століття і став фундатором раціоналістичної філософії. Для нього мислення і сумнів, що випливає з нього, — невід’ємні атрибути людини. Це виражено у знаменитій максимі: «Мислю, отже, існую».
Декарт був прихильником концепції індивідуалізму: «На істину натрапить швидше окрема людина, ніж цілий народ». Він закликав сперечатися із загальноприйнятим — і, як ми б сказали зараз, бути усвідомленим.
Ще Декарт вважав, що можна (і треба) сумніватися у всьому. Мета існування людини — знання, яке можна отримати не шляхом чуттєвого досвіду, а шляхом аналізу, логіки та скептицизму.
Декарт каже, що авторитети і довіра до емпіричного досвіду нас часто обманюють. Тому науковий трактат, філософський твір чи дизайн сайту варто робити так, ніби до тебе ніхто цього не робив.
Як використовувати
#1. Сумнівайся навіть у тому, що здається очевидним. Сумніви — драйвер нових ідей.
#2. Стався критично — до себе, колег і гігантів індустрії. Це не означає, що треба поливати всіх брудом, але завжди корисно подумати, що можна було б зробити інакше.
#3. Перевіряй досвід за допомогою даних та статистики. Те, що прийнято у твоєму opinion bubble, може не відповідати реальному стану справ — дивись на цифри, вони не брешуть.
Серен К’єркегор: страх і вибір
Серен К’єркегор — данський філософ XIX століття, основоположник екзистенційної філософії. Він розрізняв переляк, коли нам загрожує реальна небезпека, і постійний внутрішній страх (іноді його називають «екзистенційним»), який виникає без певної причини.
К’єркегор та його послідовники виокремлювали та протиставляли два життя: справжнє — усвідомлене, що передбачає реалізацію своєї свободи та можливості вибору, і «як у всіх» — за інерцією. Людина завжди вільна у своєму виборі — і життя без реалізації цієї свободи безглузде.
Сам К’єркегор вважав, що особистість проходить три етапи розвитку:
- Естетична — переживання сьогодення, життя тут і зараз
- Етична — людина здійснює вибір, відповідає за нього і думає про майбутнє
- Релігійна — переживання вічності
Він вважав, що ці три початки співіснують у кожній людині і визначають, як вона діє і в чому бачить сенс життя.
Як використовувати
#1. Приймай свою тривожність. Запитуй себе, чого ти хочеш, куди й навіщо йдеш?
#2. Іди туди, де страшно та некомфортно, — там нові можливості та інсайти.
#3. Вибирай, куди рухатися: доведеться відмовитись від інших можливостей, але тільки так можна досягти результату.
#4. Пам’ятай, що останнє слово за тобою: ніхто не може вирішити за тебе, що робити і яку позицію займати, навіть якщо здається, що ні на що не можна вплинути.
Джудіт Батлер: тотальна перформативність
Перформатив — це висловлювання, яке є дією. Наприклад, під час весільної церемонії, відповідь «так» на запитання «Чи згодні ви взяти за чоловіка/дружину?» — це перформативний акт. Така відповідь не є ні істинною, ні хибною: ми не констатуємо факт, а формуємо реальність, говорячи про неї.
З цієї ідеї виникла перформативна теорія гендера, розроблена у 1990-ті американською філософинею Джудіт Батлер. Вона вважала, що немає істинної природи чоловіка і жінки, але є конструкти, які ми створюємо, зараховуючи себе до тих чи інших. Батлер застосовує термін «перформатив» не лише до мовленнєвих, а й до тілесних актів — наприклад, до поведінки, яку висловлює наш гендер.
Суть філософії Батлер можна звести до кількох принципів:
- #1. Ми діємо, навіть вимовляючи щось певним чином.
- #2. Діючи, ми повідомляємо про себе.
- #3. Ідентичність може змінюватися — вона ні фатально зумовлена, ні довільна та штучна.
Нині концепція Джудіт Батлер застосовується не тільки до гендеру, а до інших аспектів ідентичності людини: расової, національної, класової. Наприклад, в інстаграмі ми — не зовсім ми: створюємо собі публічний образ, який часто відрізняється від реального. Але ми не брешемо, а — говорячи мовою Батлер — «перформуємо» себе.
Як використовувати
#1. Створюй не просто контент, а візуальні висловлювання — проєкти та медіа можуть не лише відображати реальність, а й формувати її.
#2. Шукай нові способи репрезентації себе як автора, своїх персонажів, продукту — збагачуй візуалізацію.
#3. Думай про те, чий погляд ти відтворюєш, і намагайся змінити фокус. Так може вийти по-новому збудувати сюжет і переосмислити стосунки між персонажами.