3000 на двох — це багато? Дивлячись чого. Якщо змонтованих відеороликів — то так. Саме стільки відео для брендів створили Нікіта Мекензін і Юля Проворченко за свою кар'єру.
Вони познайомилися на курсі з filmmaking, куди прийшли апгрейдити скіли. І швидко знайшли професійний метч та зафундували студію Cofounder. Сьогодні команда встигла попрацювати з Visa, агентством Gres Todorchuk PR, KAMINSKYI, Rozetka, «Нова Пошта» і не тільки.
Юля та Нікіта свою роботу люблять, але не ідеалізують. Вони чесно розповіли про те:
- — що драйвить монтажера у роботі
- — чому висока місія — не головне
- — який комп'ютер «потягне» монтажний софт
- — у чому підступність пресетів
- — куди рухатися, якщо вже вмієш добре працювати
Як ви познайомилися з Adobe Premiere і до чого це призвело?
Юля: Мій перший монтаж був у софті Sony Vegas :) У 2013 році я працювала в дитячому таборі на морі. Він був суперсучасний: без підйому та відбою по годинах, походів у їдальню строєм. Для дітей працювали різні гуртки.
Я вела гурток журналістики, але він не був надто популярним. Як і кіногурток, який вела моя подруга. І ми вирішили їх поєднати — дати дітям завдання робити випуски новин з табору. «Журналісти» вигадували сюжети, «кіношники» знімали, а подружка монтувала ролики. Ми щовечора дивилися нові інтерв'ю, і діти були в захваті.
Після закінчення своєї зміни моя partner-in-crime поїхала — і мені довелося викручуватися самотужки. До цього я ніколи не монтувала, але подумала: «Що тут складного?» та відкрила Sony Vegas. Перший випуск до вечора зробити не встигла. Але через день розібралася — і мені сподобалося.
Через три роки ця історія забулася, я почала працювати у партнерській мережі для відеоблогерів AIR. Там я наслухалася, як вести ютуб-канали і подумала, що теж зможу. Запропонувала магазину подарунків «Штуки» вести їхній ютуб-блог. Вони погодилися — і я знімала та монтувала огляди на подарунки, по $4 за ролик.
Тоді я перейшла на Adobe Premiere, хоч спочатку було дуже незвично. Я обурювалася: «Що за дебільна програма?»
Через пару місяців «Штуки» покликали до себе на постійній основі та я зібралася звільнятися з AIR. Але керівник їхнього продакшену згадав, що йому сподобався звітний ролик, який я змонтувала, і покликав мене до свого відділу. Вони робили ролики для блогерів та компаній партнерської мережі, які мали свої ютуб-канали.
Я вирішила залишитись у продакшені. Там я і прокачалася в Adobe Premiere, ставлячи запитання пацанам, які вміли більше, ніж я. Дуже вдячна їм за це.
Нікіта: Я з 2005 року займався фотографією. Коли у мене з'явилася камера Nikon D90, яка вміла знімати ще й відео, я вирішив спробувати.
Мій брат уже знався на монтажі і встановив мені Adobe Premiere. Пам'ятаю, я телефонував йому о першій ночі, щоб запитати, де яка функція. Він показав мені Speed Duration (щоб прискорити відео) та дві кнопки: С та V. Так я змонтував перший кліп: я сам себе стрижу під Esthetic Education.
Брат дав мені важливу пораду: встановлювати програми лише англійською, без локалізації. Спершу я нічого не розумів і просив «нормальну» версію. Але потім до мене дійшло: мовою оригіналу освоюєш програму повноцінніше.
З 2012 до 2016 я пропрацював у журналістиці, знімав для «Громадського телебачення» сюжети з Майдану. На медійному конвеєрі я відточив роботу з гарячими клавішами і вміння робити все швидко — від постановки завдання до випуску матеріалу проходили години.
Незважаючи на жорсткі дедлайни, ми намагалися зробити монтаж оригінальнішим. Навіть змагалися із колегами — експериментували, підкладали музику (хоча в журналістиці «художність» не вітається).
З журналістики я пішов до Української академії лідерства головою in-house продакшену — створював контент спільно зі студентами, у яких був за ментора. Там я набрався софт-скілів і зрозумів, що я маю досвід, який хочеться направити на особистий проєкт.
Потім пішов на курс з filmmaking в КАМА і познайомився там з Юлею. Ми спробували зробити разом декілька фрілансів — я знімав, Юля монтувала. Нам зайшов стиль роботи одне одного, і ми зробили свою агенцію. Спочатку працювали з дому та кафешок, а за два тижні до пандемії — орендували офіс. Потім щодня думали: «Ну нахуя?»
Що найбільше драйвить у роботі монтажера?
Ю: Я люблю, як текст сценарію перетворюється на відео. І ще коли можна подивитися на знятий матеріал «третіми очима» (не сценариста, не оператора) і запропонувати якісь зміни.
Н: На монтажі може статися магія — і це захоплює. Кіно робиться тричі: на папері, на майданчику і на монтажі. Коли є купа класного матеріалу, можна зробити навіть краще, ніж планував сценарист чи режисер.
Для мене монтаж швидше потреба — тому що як автор я відповідальний за якість у всіх процесах. Це робота для посидючих — треба довго концентруватися. А я, мов собака: мене відволікає сонце, лампа, люди за дверима. Вони проходять повз — і здається, я чую їхній запах:) Тому я домовляюсь із собою. Мені подобається працювати рано-вранці — всі або сплять, або в дорозі. Або ж пізно ввечері.
Ю: Так, нудно переглядати матеріал, збирати «рибу» (чорновий монтаж). Потім починаються прикольні процеси — наприклад, можна цілодобово підбирати музику, але коли знаходиш ту саму, почуваєшся розумницею.
Мені подобається стилізувати відео. Наприклад, інтерв'ю чи фешн-ролик можна зробити зовсім іншими, якщо додати тематичні ефекти, переходи, титри.
Який проєкт був найскладнішим і чого він вас навчив?
Ю: Для проєкту «Бізнес-трамплін» з Rozetka ми вигадали, зняли та змонтували 10 промороликів за 3 тижні. Команду набрали мінімальну: чотири особи знімальної групи і три режисери монтажу.
Н: Для мене тепер важливо не заощаджувати на людях. Ми скоротили команду у проєкті — подумали, що самі не в тім'я биті. Зробили його охуєнно, дуже швидко, але й дико втомилися. Юля потім відновлювалася пів року.
Ю: Це було після першого локдауну, коли всі посиділи вдома голодні. Нам були потрібні гроші, і ми взяли на себе все — це було помилкою. Так, ти вмієш бути продюсером, режисером, оператором, монтажником. Але краще зробити добре щось одне.
Багато фрілансерів і креатив вигадують, і знімають, і монтують. Ми колись такими ж були. Але поки ти пишеш і знімаєш — ти вже втомився, а треба ще змонтувати, проте на це не залишається енергії.
Тим не менш, ми зробили проєкт офігенно. Минуло півтора року — і взагалі за жоден ролик не соромно.
Н: Але треба не забувати їсти.
Ю: І влаштовувати вихідні.
Скільки можна заробити на монтажі?
Н: Ми зараз рахуємо позмінно, бо маємо команду.
Ю: У середньому зміна монтажера коштує $100–150, один проєкт монтується 2–3 зміни. Якщо у тебе не рівень Pro — ти можеш монтувати 5-8 змін. Але ніхто не заплатить більше за те, що ти працюєш повільніше.
Скільки часу потрібно на монтаж ролика, наприклад, 30 секунд?
Ю: Справа не в хронометражі, а в завданні. Інтерв'ю на 25 хвилин з вихідного матеріалу з тезами і титрами робиться 2–2,5 дня. І відеопортрет-історія на одну хвилину теж.
Н: Якщо ми «в матеріалі» (знімали самі, пам'ятаємо catch-фрази), можемо зробити анонс інтерв'ю за кілька годин. А якщо кидають жменю кимось відзнятих файлів на 200 Гб і кажуть: «Потрібен 30-секундний ролик» — можна тиждень розбиратися, але так і не змонтувати.
Як думаєте, чим ваша агенція приваблює клієнтів?
Н: Ми перебуваємо між фрілансерами та великими продакшенами. Поки що ми працюємо знімальною командою до восьми людей.
У команди більше можливостей, ніж в одного фрілансера. Ми набираємо колег зі своєї мережі: оператори, механіки, гафери (освітлювачі). Робимо все in time та на професійному рівні.
Від класних іменитих продакшенів — Family, Esse House — нас відрізняє бюджет і (поки що) відсутність досвіду зйомок повного метра чи реклами для всесвітніх брендів. До великих продакшенів йдуть за масштабними проєктами, а з рештою приходять до нас — у нас так само якісно, але бюджети інші.
Ю: Ми робимо добре у стислі терміни. І цим заслуговуємо на довіру.
Як плануєте розвиватись?
Н: Ми самі себе найняли — і самі працюємо. І лише недавно зрозуміли, що не просто робимо проєкти, а будуємо бізнес і маємо статус на ринку.
Ми навчилися показувати гарні результати. Тепер треба навчитися відриватися від процесу виробництва і працювати над бізнесом. Це завдання для іншої півкулі мозку:)