*Ця стаття — частина проєкту «Дуже важкий рік»: серїі інтервʼю та колонок креаторів до річниці повномаштабного вторгнення росії в Україну
Повномасштабне вторгнення переграло все в креативній індустрії. Те, що будувалося роками, вранці 24.02.2022 втратило значення. Старі проєкти заморозились — або взагалі відпали, більшість планів довелось відкласти.
Здавалось, що креативники тепер потрібні в останню чергу, а креативний ринок — розсиплеться. Але він витримав. За кілька місяців студії та агенції зняли процеси з холду — і знайшли нові підходи до нової реальності.
Щоб дізнатись, як адаптуватися до українських реалій, ми поспілкувалися з Інною Чут, CEO SKVOT. Інна менеджерить едтех-проєкти вже 7 років — і справлялася з багатьма викликами. Ми розпитали її про челенджі найважчого періоду — останнього року, — а ще про те:
- — як перебудовувався робочий процес у SKVOT
- — як фінансовий майндсет допомагає будувати бізнес
- — як креативна сфера зреагувала на війну
- — чому сьогодні важливо критикувати свою роботу
Як справи? Який в тебе рівень заряду зараз — від 1 до 100%?
Насправді справи нормально: є піднесення, енергія, багато планів на майбутнє — напевне, через те, що ось-ось був Новий рік. Заряд — десь на 95%, здається. Тому в цілому в мене все супер.
Ти готувала себе і SKVOT до повномасштабного вторгнення (якщо до такого взагалі можна підготуватися)?
Не можу сказати, що ми готувалися чи мали розуміння, як діяти в разі повномасштабної війни. У січні та лютому відповідної стратегії та плану релокейту в нас не було. В повітрі відчувалась напруга, але ми всі вірили, що нічого не станеться. Найгіршим днем у моєму житті було навіть не 24, а 23 лютого. Я дуже добре його пам’ятаю: за кілька годин до повномасштабного вторгнення ми опублікували пост із нашою позицією — і всю ніч там неслися коментарі про війну. А вранці вона почалася.
До повномасштабної війни у SKVOT була частина клієнтів з росії та білорусі — і ми їх кенсельнули. За що, наприклад, білоруси нас зараз хейтять. В середині лютого 2022 року SKVOT, як і більшість російськомовних бізнесів в Україні, почав розглядати різні варіанти переходу на українську. Тобто в продукті вже планувались такі зміни — але повномасштабна війна їх пришвидшила.
У SKVOT (чи в тебе особисто) були партнерства або колаби, які стали можливими саме через повномасштабну війну?
Є два приклади. Перший — це спеціальний випуск журналу Adweek про український ринок креативу, який ми продюсували разом із редакторкою SKVOT Mag Ханною Руденко та агенцією ANGRY. Це видання 100% не вийшло б за інших обставин — і це наймасштабніше, що ми взагалі коли-небудь робили. Цей журнал був фізичним — він пішов у друк.
Для цього випуску ми об’єднали 30 українських креативників — писали разом із ними статті, брали інтерв’ю. За цим проєктом були дуже високі показники.
А потім Adweek запросив нас на фестиваль Cannes Lions, де ми багато говорили про український креативний ринок — і про SKVOT теж. Ми бачилися з креативними директорами з усієї Європи — і навіть зустрілися з віцепрезиденткою Meta.
Другий кейс — колаборація з університетом Орегону, яка сталась завдяки нашим друзям з агенції Bickerstaff.586. Тоді студенти з університету і SKVOT розробляли кампейни для українських соціальних проєктів.
Сьогодні багато хто хоче нам допомогти, але не знає як. А освіта — це дуже доступна і зрозуміла форма колаборації. Наприклад, для нашого проєкту Lastivka багато іноземних креаторів погодилося безкоштовно прочитати лекції — серед них був Стефан Загмайстер, що, звичайно, було дуже важливо для нас.
А тепер — бліц. За що ти вдячна цьому року?
Я вдячна, що він назавжди показав, де чорне, а де — біле. Тепер немає такого, що ти однією ногою тут, а іншою там.
Твій головний інсайт року?
Любити своє та почуватися українкою — це мій найбільший інсайт. Ми всі відповіли собі на запитання про те, хто ми. І на нього було так приємно відповісти.
Коли ти будеш читати курс у SKVOT?
Ніколи. Є люди, які повинні стояти за кадром. Якби умовний Джим Джармуш грав у кожному своєму фільмі, він би не був Джимом Джармушем.